1. (діал., рідк.) Дозволити собі щось, наважитися на щось, відважитися.
2. (діал., рідк.) Погодитися, пристати на щось, дати згоду.
призволитися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал., рідк.) Дозволити собі щось, наважитися на щось, відважитися.
2. (діал., рідк.) Погодитися, пристати на щось, дати згоду.
Відсутні