призро

Тлумачення із “Словника української мови”* ПР И ЗРО , рідко. Присл. до пр и зрий . Шестірний призро глянув на Жука і, посунувши руки в кишені , заходив по хаті ( Мирний , І, 1954, 333); – Та це … знайомі мої : учитель народний і… хоче у земство проситися , – показав на Оленку . – Гм! – буркнув Кочура, та й губу закопилив так призро ( Тесл ., З книги життя , 1949, 128). Тлумачення із “Словника української мови”* ПР И ЗРА , и, ж., рідко . Те саме , що під о зра . Позаторік ісправник мав призру на одного студента , що загостив був на літо до Звенигородки, та й зробив йому трусеницю [ трус ] (Крим., Вибр., 1965, 350).