неогороджений БукваН 1. Такий, що не має огорожі, паркану чи іншого обмежувального забору; не обнесений огорожею. 2. (переносно) Нічим не обмежений, не стриманий, вільний у своїх проявах. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик () | ←прикрашенийтридев’ять→