Словник Української Мови
Буква
1. Поступово звикати до чого-небудь, пристосовуватися до нових умов, обставин, людей.
2. (до кого) Виробляти в собі почуття прихильності, звикати до присутності чи суспільства когось.
3. (розм.) Прищеплюватися, приживатися (про рослину, тканину тощо).
Приклад 1:
Та що ж, приходь, я з вами звик, та й вам до нас прийдеться привикати.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Та що ж, приходь, я з вами звик, та й вам до нас прийдеться привикати. Ходiмо. Прощавай! (Рушає). Я буду ждати! вiдстає вiд дядька, стискає мовчки обидвi руки Мавцi, безгучно її цiлує i, догнавши дядька, iде з ним у лiс. Коли б ти, нiчко, швидше минала! Вибач, коханая!
— Українка Леся, “Лісова пісня”