прив’язання

1. Дія за значенням дієслова “прив’язати” — з’єднання, закріплення чогось за допомогою мотузки, шнура тощо, обмеження рухом; прикріплення.

2. Почуття близькості, духовного зв’язку, відданості одній особі чи групі, що виникає в результаті тривалих стосунків (наприклад, дружби, кохання, спільного досвіду).

3. У психології — стійкий емоційний зв’язок між людьми, що формується в ранньому дитинстві між дитиною та особою, яка про неї піклується, і впливає на подальші соціальні відносини індивіда.

4. У техніці, програмуванні — зв’язок, залежність одного елемента, процесу чи об’єкта від іншого; процедура встановлення такого зв’язку.

Приклади вживання слова

прив’язання

Приклад 1:
Зусиллям всім неперекір У мні трусливий, підлий звір Бунтуєсь, плаче, мов дитя, — Сліпая привичка життя, Прив’язання до тих кутів, Де я не жив, а животів, До праці, що з’їдає дни, А замість рож дає терни, До того краю, що, мов смок, Із серця ссе найкращий сок, Аж висхне віра в нім жива, — Тоді отрути долива. Я чую се — не варто жить, Життям не варто дорожить, Тебе утративши навік, Я чую се — єдиний лік, Се кулька в лоб.
— Невідомий автор, “153 Ziv Ialie Listia Ivan Iakovich Franko”