Значення
-
Властивість або стан того, що не може бути виведено, витікати з чогось іншого; логічна неможливість отримати певне твердження, правило або знання з наявних посилок, аксіом або фактів.
-
У філософії та логіці — характеристика положення, яке не є логічним наслідком інших положень даної системи і тому приймається як самостійний, недоведений постулат або аксіома.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невивідність, р. невивідності, д. невивідності, з. невивідність, о. невивідністю, м. невивідності, к. невивідносте