1. Властивість або стан того, що не може бути виведено, витікати з чогось іншого; логічна неможливість отримати певне твердження, правило або знання з наявних посилок, аксіом або фактів.
2. У філософії та логіці — характеристика положення, яке не є логічним наслідком інших положень даної системи і тому приймається як самостійний, недоведений постулат або аксіома.