Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стані зниженої активності, інтенсивності або гучності; заспокоєний, ослаблений, приглушений.
2. Який стримує прояв емоцій, голосу; стриманий, невиразний.
3. У ботаніці: про рослину — слабко розвинений, що погано росте через несприятливі умови.
Приклад 1:
Камінні мости моховіють в залишених парках, і папороть входить в альтанки, як бажаний гість, — ідемо крізь куряву чорні, гарячі, вугласті — притишений гомін обозу й нерівне скрипіння коліс.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”
Приклад 2:
XIII Аж почувся притишений сміх Край саміського боку, Наче хтось біля нього ішов, Хоч не чуть було кроку. І почулися тихі слова, Мов сичання гадюки: «Цвіт безтямності плодить усе Колючки лиш і муки.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 3:
Де ж тут жить, розвиваться, рости І множиться народу?» Та відмовив понуро Мойсей: «Хто дав з каменя воду, Той сей край перемінить на рай Для свойого народу!» XVIII Знов почувся притишений сміх. «Віра гори ворушить!
— Франко Іван, “Мойсей”