Значення
-
Рідкісне діалектне позначення для предмета, яким можна щось притиснути, придавити або закріпити; важіль, клин, підпірка або схожий інструмент.
-
У переносному значенні — людина, яка настирливо чіпляється, докучає, “пристає” з чимось; нав’язлива особа.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. притикач, р. притикач, д. притикач, з. притикач, о. притикач, м. притикач, к. притикач