притикач

1. Рідкісне діалектне позначення для предмета, яким можна щось притиснути, придавити або закріпити; важіль, клин, підпірка або схожий інструмент.

2. У переносному значенні — людина, яка настирливо чіпляється, докучає, “пристає” з чимось; нав’язлива особа.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |