Значення
-
Прикметник, утворений від дієслова “приторцьовувати“, що означає: приєднаний, прикріплений або з’єднаний торцем (боковою, вузькою стороною) до чогось іншого.
-
У технічному, будівельному або виробничому контексті: такий, що змонтований, встановлений або стикується з чимось своєю торцевою поверхнею (наприклад, приторцьована панель, приторцьована деталь).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. приторцьований, р. приторцьованого, д. приторцьованому, з. приторцьованого, о. приторцьованим, м. приторцьованім, к. приторцьований