приторцьований

Прикметник, утворений від дієслова “приторцьовувати“, що означає: приєднаний, прикріплений або з’єднаний торцем (боковою, вузькою стороною) до чогось іншого.

У технічному, будівельному або виробничому контексті: такий, що змонтований, встановлений або стикується з чимось своєю торцевою поверхнею (наприклад, приторцьована панель, приторцьована деталь).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |