1. Прислівник, що вживається для з’єднання речень або їх частин, вказуючи на додатковість, послідовність думок або на те, що наступне висловлювання посилює, розвиває або уточнює попереднє; відповідає значенням: до того ж, крім того, при тому, водночас.
2. Уживається на початку речення або його частини як сполучник, що вводить додаткове, уточнююче або протиставне висловлювання; відповідає значенням: причому, втім, однак.