Словник Української Мови
Буква
1. Офіційне рішення про нагородження кого-, чого-небудь (премією, званням, нагородою тощо), що приймається уповноваженим органом, журі або іншою компетентною інстанцією.
2. Присвоєння, визнання за кимось певних прав, титулу, звання, ступеня в результаті офіційного рішення (наприклад, судового).
3. (У логіці та лінгвістиці) Предикація, акт віднесення ознаки (предиката) до предмета (суб’єкта) висловлювання.
Приклад 1:
Total Quality Management – як філософія управління беФ ре свій початок з практики присудження нагород підприємств за найвищу якість продукції в Японії та Так, у 1951 році вперше була заснована національна премія в галузі якості імені Е. Демінга, американського вченого в галузі статистики, який висунув ідею про важливість покращення якості і запроФ понував методологію її підвищення.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
У матеріалах драматичного конкурсу, проведеного у Львові Краєвим Виді- лом 1906 р., є постанова комісії від 23 червня 1906 р. про присудження премій. В постанові зазначено, що четверту премію отримав автор п’єси “Вона” “Тимотей Осипович в Станіславові” (Центральний державний іс- торичний архів у Львові.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”