Значення
-
У логіці та лінгвістиці — акт ствердження або заперечення чогось про предмет мислення (суб’єкт), тобто приписування йому певної ознаки (предиката); логічне висловлювання.
-
У лінгвістиці — синтаксична дія, за допомогою якої висловленню надається смислове ядро, що виражає дію, стан або ознаку; те саме, що присудковість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. предикація, р. предикації, д. предикації, з. предикацію, о. предикацією, м. предикації, к. предикаціє