Значення
-
У мовознавстві: головний член двоскладного речення, який означає дію, стан або ознаку предмета, вираженого підметом, і граматично пов’язаний із ним; відповідає на питання: що робить (робив, робитиме) предмет? що з ним відбувається? хто (що) він є? який він?
-
У логіці: судження, висловлювання, у якому щось стверджується або заперечується про предмет мислення.
-
Застаріле: вирок, постанова суду; рішення, вердикт.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. присуд, р. присуду, д. присудові, з. присуд, о. присудом, м. присуді, к. присуде