присучення

[prɪsut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (діалектне) Дія за значенням дієслова “присучити” — приєднання, прикріплення нитки, мотузки тощо до чогось шляхом скручування або намотування.

  2. (спеціальне, у тваринництві) Примусове утримання новонароджених тварин (наприклад, телят, лошат) біля матері для годування, коли вони від неї відмовляються або вона їх не приймає.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. присучення, р. присучення, д. присученню, з. присучення, о. присученням, м. присученні, к. присучення

Більше записів