Словник Української Мови
Буква
1. Який відповідає загальновизнаним нормам моралі, поведінки або хорошого тону; прийнятний у суспільстві, чемний, порядний.
2. Досить хороший, задовільний; такий, що відповідає певним вимогам або очікуванням.
3. (розм.) Помірний, значний за розміром, кількістю тощо.
Приклад 1:
Є військо — треба його пустити в діло, знайшовши для цього пристойний привід (висловлюючись мовою дипломатів — казус беллі). Довго чекати не довелося.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”