приск

1. (у лінгвістиці) короткий звук, що виникає при зімкненні або розмиканні органів мовлення, наприклад, при вимові придихових приголосних [к], [п], [т].

2. (у техніці) різкий, короткий звуковий сигнал, щебетання, що супроводжує роботу деяких електронних пристроїв або виникає в радіоефірі.

3. (заст., діал.) швидкий рух, поштовх, різке посмикування; те саме, що порив, ривок.

Приклади вживання слова

приск

Приклад 1:
Якщо на одне і те ж тіло діють різні сили, то виявляється, що приск орення, яке набуває тіло, завжди прямо пропорційне величині прикладеної сили: ( )constmF~a = . При дії одної і тої ж сили на тіла з різними масами їх прискорення буде обе р- нено пропорційними до маси тіл: ( )constFm 1~a = .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
23 В моменти часу, коли 0x = , шви д- кість υ набуває найбільшого значення, к о- ли ж x досягає максимального від’єм ного значення, то приск орення a набуває най- більше додатне значення. Прискорення завжди напрямлене до положення рівноваги: віддаляючись від положення рівноваги, коливна точка руха – ється сповільнено, наближаючись до нього – прискорено.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Зокрема, для електрона, що приск о- рюється в електричному полі з різницею потенціалів U, маємо eU2 mE 2 к == υ . Тоді м10 U 25,12 meU2 h 10−⋅==λ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”