Древослів

Словник Української Мови

приручення

Буква

1. Дія за значенням дієслова “приручити“; процес звичання дикої тварини до людини, умов життя поряд з нею та виконання певних команд, що призводить до втрати чи пом’якшення природної агресивності та страху.

2. (переносно) Підкорення, підпорядкування когось або чогось своїй волі, впливу; опанування чимось диким, невпорядкованим.

Приклади вживання слова

приручення

Приклад 1:
Трохи пізніше один старий нещасний чоловік ще за епохи Вели кого Застою у своїм трактаті «Приручення скла » пробував дове сти, що відомий поет Середнього і Великого Застою Воробйов таки зміг наздогнати Черепаху, вимірюючи Простір довжиною забарвлення квітки, що насправді є Часовою категорією, і, таким чином, пролітаючи над Простором майже як джміль. Більше то го, авторові трактату «Приручення скла» навіть здалося, що той джміль переганяє самого себе.. Така перемога у науковім світі означала щонайменше сенсацію, міжнародний шок — тим часом той – таки Простір зумів запропастити унікальний трактат десь у кришталевих стайнях Молоді.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Більше то го, авторові трактату «Приручення скла» навіть здалося, що той джміль переганяє самого себе.. Така перемога у науковім світі означала щонайменше сенсацію, міжнародний шок — тим часом той – таки Простір зумів запропастити унікальний трактат десь у кришталевих стайнях Молоді. Одним словом, ad amussim, чиста робота.. Так, то був геройський чин.
— Зеров Микола, “Камена”

More posts