приручення

[prɪrut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “приручити“; процес звичання дикої тварини до людини, умов життя поряд з нею та виконання певних команд, що призводить до втрати чи пом’якшення природної агресивності та страху.

  2. (переносно) Підкорення, підпорядкування когось або чогось своїй волі, впливу; опанування чимось диким, невпорядкованим.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. приручення, р. приручення, д. прирученню, з. приручення, о. прирученням, м. прирученні, к. приручення

Більше записів