1. Властивість або стан того, що приречене; неминучість, фатальність, доленосність.
2. Почуття або усвідомлення неминучості певної (зазвичай несприятливої) долі, події; відчуття безвиході.
приреченість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дозволю собі оцінити цю приреченість неоднозначно. Шевченко — це наш ідеологічний, художній, загальнолюдський потенціал, наш, так би мовити, постійний капітал.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |