Значення
- (Психологія) –
Повна відсутність надії, віри в можливість покращення, виходу зі скрутного становища; стан глибокого розпачу та песимізму.
- (Лінгвістика) –
(у переносному значенні) Про людину або явище, що не дає жодних підстав для сподівань на успіх або покращення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безнадія, р. безнадії, д. безнадії, з. безнадію, о. безнадією, м. безнадії, к. безнадіє