1. Повна відсутність надії, віри в можливість покращення, виходу зі скрутного становища; стан глибокого розпачу та песимізму.
2. (у переносному значенні) Про людину або явище, що не дає жодних підстав для сподівань на успіх або покращення.
безнадія
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу – все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси/досконалості, затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідність… На одній з прес-конференцій Ліна Костенко нагадала, що поклик письменника – писати, а останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні»: Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Частина мови: іменник (однина) |