Словник Української Мови
Буква
1. Дієслово у формі наказового способу першої особи множини, що виражає пропозицію, заклик або згоду на виконання певної дії, часто з відтінком умовності або гіпотетичності; аналогічне до “допустімо”, “нехай буде так”.
2. Уживається як вставне слово для введення прикладу, гіпотези або умовного допущення в міркуванні; відповідає значенням “допустимо”, “скажімо”, “припустімо”.
Приклад 1:
Я сиджу в їхньому «альфа ромео», припустимо, що це «альфа ромео», і ми мчимо автобаном з Мюнхена у Венецію.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Для його обчислення припустимо, що точка В досить близька до точки А, тому S∆ можна вважати дугою кола радіусом R, при цьому за величиною ця дуга мало відрізняється від хорди З подібності трикутників ОАВ і BDC отри- маємо: R ABn =∆ υ υ і ABRn υυ =∆ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Припустимо, що одна d d Рис. 73 Основи молекулярної фізики і термодинаміки 78 молекула рухається із середньою арифм е- тичною швидкістю >< υ , a всі інші мол е- кули нерухомі (рис.
--- Андієвська Емма, "Роман про людське призначення"