припустимість

Властивість або стан того, що є припустимим, тобто допустимим, можливим для визнання чи застосування.

У логіці та математиці — характеристика висловлювання, формули чи твердження, яке може бути істинним або хибним, але не суперечить основним принципам (аксіомам) системи; можливість існування об’єкта, що задовольняє заданим умовам.

У праві — допустимість чогось згідно із законом або нормами; стан, коли дія, доказ, процедура тощо не порушують встановлених правил і можуть бути прийняті до розгляду.

Приклади вживання

Приклад 1:
Можна визначити наступні принципи бюджетного упК равління: 1) єдність бюджетної системи, тобто взаємозв’язок реглаФ ментуючої нормативної бази, форм бюджетної документації, санкцій і стимулів, методології формування і використання бюджетних засобів; 2) розмежування доходів і витрат між рівнями бюджетної системи (означає закріплення відповідних видів доходів (повністю або частково) і повноважень щодо витрат ресурсів за відповідними підрозділами підприємства; 3) самостійність бюджетів – право окремих суб’єктів упФ равління самостійно здійснювати бюджетний процес; наФ явність власних джерел доходів бюджетів кожного суб’єкта управління, обумовлених відповідно до методології формуФ вання бюджету підприємства; право керівників окремих підрозділів самостійно, відповідно до діючої методології визФ начати напрямки здійснення витрат відповідних бюджетів; неФ припустимість вилучення доходів, додатково отриманих в реФ зультаті виконання бюджету; неприпустимість компенсації за рахунок інших бюджетів втрат у доходах і додаткових витраФ тах, що виникли в ході виконання бюджету; 4) повнота відображення доходів і витрат бюджетів (ознаФ чає, що всі доходи і витрати підрозділів, підлягають відобраФ женню в їх бюджеті); 5) збалансованість бюджету, тобто обсяг витрат, передбаФ чених бюджетом, повинен відповідати сумарному обсягові доФ 355 Ðîçä³ë 8ходів бюджету і надходжень із джерел фінансування його дефіциту; 6) бездефіцитність бюджету (означає, що при складанні, затвердженні і виконанні бюджету необхідно виходити з принципу мінімізації розміру дефіциту бюджету); 7) ефективність й ощадливість використання бюджетних засобів – при складанні і виконанні бюджетів відповідні керівники повинні виходити з умови необхідності досягнення заданих результатів з використанням найменшого обсягу заФ собів або досягнення найкращого результату з використанням визначеного бюджетом обсягу засобів; 8) принцип загального (сукупного) покриття витрат бюдФ жетів (означає, що бюджетні витрати всіх центів фінансової відповідальності повинні покриватися загальною сумою доФ ходів підприємства); 9) вірогідність бюджету – надійність показників прогнозу соціальноФекономічного розвитку підприємства в цілому й окФ ремих суб’єктах управління, реалістичність розрахунку доФ ходів і витрат бюджету; 10) принцип періодичності бюджетування (означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства (щоденні бюджети, щодекадні, тижневі, на місяць, квартал тощо) За звичай, в теорії і практиці розрізняють розрізняють: нульФбазисФбюджетування (“бюджетування з нуля”) і траФ диційне бюджетування. Методологія нульКбазисКбюджетування використоФ вується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції) чи в рамках контролю витрат з метою виявлення резервів їх зниження.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |