1. Форма наказового способу дієслова “припустити” у множині (друга особа) або ввічливого звертання до однієї особи, що виражає заклик, прохання або дозвіл уявити щось, допустити можливість чогось, взяти за гіпотезу.
2. (У ролі вставного слова) Використовується для позначення того, що мовець наводить умовний приклад, гіпотетичну ситуацію або тимчасово погоджується з чимось для потреб міркування; відповідає словам “допустімо”, “скажімо”, “нехай”.