приповідка

[prɪpoʋidkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Короткий народний афоризм, що містить повчальну думку, життєву мудрість, зазвичай у віршованій формі; прислів’я, приказка.

  2. У літературі — короткий оповідальний твір (переважно віршований) з чітким моральним висновком, що часто викладається прямо в тексті; алегорична розповідь з повчальним змістом, близька до байки.

  3. У фольклористиці — загальна назва для малих жанрів усної народної творчості афористичного характеру (приказки, прислів’я, загадки, прикмети тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. приповідка, р. приповідки, д. приповідці, з. приповідку, о. приповідкою, м. приповідці, к. приповідко

Синоніми & Антоніми

Більше записів