примовка

[prɪmoʋkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Стилістично забарвлений вислів, коротке прислів’я або приказка, що вживається для образності, емоційності висловлювання, часто на початку або в кінці мовлення.

  2. У фольклорі: традиційна початкова або заключна формула в казках, замовляннях, піснях, що відокремлює їх від повсякденного мовлення (наприклад, “Жили-були…”, “Я там був, мед-пиво пив…”).

  3. Рідко: зауваження, сказане наспів, докір або глузування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. примовка, р. примовки, д. примовці, з. примовку, о. примовкою, м. примовці, к. примовко

Синоніми & Антоніми

Більше записів