припік

1. Термін у хлібопекарстві, що позначає тонкий шар тіста, який припікається до дна або стінок печі під час випікання хліба; також — сам хліб, що має такий підгорілий шар.

2. У кулінарії — шар страви (наприклад, каші, картопляної маси), що підсмажився або підгорів на дні посуду під час приготування.

3. У переносному значенні — сильний, палючий спік сонця; спека.

Приклади вживання

Приклад 1:
Далі як схопиться, то наче його припік ззаду… І двері не відчиняв, самі наче відчинились; тільки долоні палали, що вгрівся ними з розмахом, як летів на двір. Приїхав староста Солодківський — само собою церковний: другого старости там і не знають, хіба на сватанню.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |