Значення
-
Термін у хлібопекарстві, що позначає тонкий шар тіста, який припікається до дна або стінок печі під час випікання хліба; також — сам хліб, що має такий підгорілий шар.
-
У кулінарії — шар страви (наприклад, каші, картопляної маси), що підсмажився або підгорів на дні посуду під час приготування.
-
У переносному значенні — сильний, палючий спік сонця; спека.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. припік, р. припіку, д. припікові, з. припік, о. припіком, м. припікові, к. припіку