Словник Української Мови
Буква
1. Підпалити, підпалити знизу, збоку або з краю, обпалити полум’ям.
2. Обпалити вогнем волосся, шерсть, пух тощо, зазвичай випадково або на короткий час.
3. Розпалити, роздмухати (вогонь, багаття).
4. Розм. Сильно вдарити, влучити у щось або в когось.
Приклад 1:
Двічі знаменний день його життя кінчався без жодного піднесення.— Дозвольте припалити, — почув він знайомий голос і побачив дівчину, що взяла разом з ним участь у лотереї. З невідомої причини він страшенно зрадів і збентежився.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”