мецца-воче
[mɛt͡st͡sɑ-ʋot͡ʃɛ] Прикметник
Буква:М
Значення
-
У музиці: спосіб виконання вокальної партії з помірною силою звуку, не на повний голос, що створює напівприглушений, ніжний та інтимний тембр; динамічний відтінок між форте та піано.
-
У переносному значенні: щось виконане стримано, без надмірної емоційності чи виразності, у поміркованому тоні або стилі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мецца-воче, р. мецца-вочого, д. мецца-вочому, з. мецца-воче, о. мецца-вочим, м. мецца-вочім