Примкнулість — властивість за прикметником «примкнулий»; стан або якість того, що є приєднаним, прилученим до чогось, що становить додаткову частину основного об’єкта.
Примкнулість — у лінгвістиці (граматиці): одна з трьох основних типових синтаксичних зв’язків між компонентами словосполучення (поряд із узгодженням та керуванням), при якому залежний компонент (часто прислівник, дієприслівник або інфінітив) пов’язується з головним лише за змістом та інтонацією, без формального вираження залежності.