прикиданий

1. Який має вигляд когось або чогось, схожий на когось або щось, але не є таким насправді; удаваний, нібито справжній.

2. Уживається як складова частина термінів або власних назв для позначення об’єкта, що має видимість, форму чи призначення іншого об’єкта (наприклад, “прикиданий камінь” у будівництві).

Приклади вживання

Приклад 1:
Певно, побувавши в Косаралі, Побував би ще й на Соловках, Загартований, заґратований, прикиданий землею, снігами, кременем, досі був би реабілітований. Хоч посмертно, зате – своєвременно.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: прикментик () |