трачиння

[trɑt͡ʃɪnnjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Тлумачення із “Словника української мови”* ТРАЧ И ННЯ , я, с. , діал. Тирса ( деревна ). Вони [ робітники ] змітали трачиння ,.. вивозили його й висипували [ висипали ] в пащі печей в приземнім забудуванні ( Коб ., І, 1956, 461).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. трачиння, р. трачиння, д. трачинню, з. трачиння, о. трачинням, м. трачинні, к. трачиння

Більше записів