прикрутка

[prɪkrutkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Технічний термін для позначення деталі, пристрою або елемента конструкції, призначеного для кріплення, з’єднання або фіксації чогось; кріпильний виріб (наприклад, болт, гайка, шуруп, дюбель тощо).

  2. Рідше — дія за значенням дієслова «прикрутити»; процес монтажу, закріплення чогось за допомогою гвинтів, болтів або інших кріпильних елементів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прикрутка, р. прикрутки, д. прикрутці, з. прикрутку, о. прикруткою, м. прикрутці, к. прикрутко

Більше записів