Древослів

Словник Української Мови

прикований

Буква

1. (Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова “прикувати“) Такий, що за допомогою кайданів, ланцюгів або інших пристосувань міцно прикріплений до чогось важкого або нерухомого, позбавлений можливості вільно рухатися.

2. (Переносне значення) Такий, що зосереджено, нерухомо спрямований на щось або на когось (про погляд, увагу, думки).

3. (Переносне значення) Змушений залишатися на одному місці, часто через хворобу, обставини або сильне почуття; позбавлений можливості відійти, відволіктися.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ненастанний — безперервний, безупинний («як не буде прикований до ненастанної праці»). Нендза — 1) нужа («своїм нендзі рада, що-м заплодила, бо все вкусить, то от як тепліше в шкіру»); 2) злидні, бруд, біда («не мете на Різдво у такі нендзі сидіти»).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Пiшов би й додому, так отут неначе прикований. Нудно, менi на сеє весiлля i дивитись; а очей не вiдведу вiд тiєї хати, що он на приспi сидить моя дiвчина та щось з подругою розговорює, та, чи менi так вже здається, чи таки справдi, що на мене поглядають, може про мене…” — Чого так зажуривсь, Семенович?
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: прикментик () |

Більше записів