Словник Української Мови
Буква
1. Прикріпити, прибити за допомогою кування; пригнати, приладнати щось, вдаряючи молотом.
2. Затримати, примусити залишитися на місці; привернути, притягнути (часто про погляд, увагу).
3. (у техніці) З’єднати металеві частини шляхом нагрівання та тиску або удару.
Приклад 1:
Тільки ж далі, щоб себе потішити, він силувався навіяти собі думку, що коли він бажає не пускати їх од себе та прикувати до свого ліжка, то це ж егоїзм, бо нікому ж не весело сидіти коло такого слабого, який мовчить та заплющує очі. Ця думка й справді його заспокоїла.
— Тютюнник Григорій, “Вир”