1. Архітектурний стиль другої половини XIX — початку XX століття, що характеризується творчим переосмисленням форм і декоративних прийомів історичного бароко, особливо поширений у сакральній та громадській архітектурі.
2. Художній напрям у мистецтві (зокрема, скульптурі, живописі, декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX — початку XX століття, що відтворює або стилізує характерні риси епохи бароко.