прикметник-числівник

[prɪkmɛtnɪk-t͡ʃɪsliʋnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Термін, що позначає розряд порядкових числівників, які за граматичними ознаками (змінюються за родами, числами, відмінками) та синтаксичною функцією (виступають означенням) наближаються до прикметників, наприклад: перший, другий, п’ятий, сотий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прикметник-числівник, р. прикметника-числівника, д. прикметникові-числівникові, з. прикметник-числівник, о. прикметником-числівником, м. прикметникові-числівникові, к. прикметнику-числівнику

Більше записів