Значення
-
(у граматиці) Прикметник, що утворений від дієслова за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн-), -т- та виражає ознаку як результат дії, зазнаної предметом (наприклад: зламаний, прочитаний, взятий).
-
(заст., рідк.) Такий, що зазнав якихось прикмет, пригод; потерпілий, постраждалий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. приключений, р. приключеного, д. приключеному, з. приключеного, о. приключеним, м. приключенім, к. приключений