1. Обняти, притиснути до себе, зазвичай виражаючи ніжність, любов або турботу.
2. Охопити, обійняти (про почуття, думки, темряву тощо).
3. Перен. Зробити когось своїм, взяти під захист, опіку; прихилити до себе.
пригорнути
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Що милого не може обійняти, навіки пригорнути довгим віттям. Чому?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Спитай березу, чи кається вона за тiї ночi, коли весняний вiтер розплiтав їй довгу косу? Р у с а л к а А чого ж сумує? Що милого не може обiйняти, навiки пригорнути довгим вiттям. Р у с а л к а Чому? Бо милий той – весняний вiтер. Р у с а л к а Нащо ж було кохати їй такого? Бо вiн був нiжний, той весняний легiт, спiваючи, їй розвивав листочки, милуючи, розмаяв їй вiночка i, пестячи, кропив росою косу… Так, так… вiн справжнiй був весняний вiтер, та iншого вона б не покохала. Р у с а л к а Ну, то нехай тепер жалобу спустить аж до землi, бо вiтра обiйняти повiк не зможе – вiн уже пролинув. (Тихо, без плеску, вiдпливає вiд берега i зникає в озерi). знов похилилась, довгi чорнi коси упали до землi. Починається вiтер i жене сивi хмари, а вкупi з ними чорнi ключi пташинi, що вiдлiтають у вирiй.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: дієслово () |