1. (у ботаніці) Тип розгалуження у рослин, при якому бічні пагони ростуть сильніше головного, що призводить до утворення характерної форми крони.
2. (у лісівництві) Дерево з кроною, що має ознаки такого розгалуження.
Словник Української Мови
Буква
1. (у ботаніці) Тип розгалуження у рослин, при якому бічні пагони ростуть сильніше головного, що призводить до утворення характерної форми крони.
2. (у лісівництві) Дерево з кроною, що має ознаки такого розгалуження.