Словник Української Мови
Буква
1. Анатомічний орган, що є допоміжною частиною іншого органа або має другорядне функціональне значення (наприклад, придаток яєчка, придатки матки).
2. Біол. Утворення, виріст на тілі рослини або тварини, що виконує певну допоміжну функцію (наприклад, придатки у членистоногих).
3. Перен. Другорядна, підпорядкована частина чогось, що не має самостійного значення; додаток.
Приклад 1:
А все те Йосиф, тобто придаток, що додаєтьс я до тлінних образів, які у вигляді єгиптян просять Иосифа: “Дай насіння, щоб ми посіяли, і живі будемо, і не помремо, і земля не спустіє. Дає їм хліби за скотів їх, а плоть ніщо…” Мені здається, що й найславніша фігура сфінкс перенесена Ізраїлем і присв ячена Богові.
— Тютюнник Григорій, “Вир”