Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стані придушення; той, що зазнав насильницького приборкання, підпорядкування або ліквідації.
2. Який виражає або свідчить про придушеність; стриманий, невиразний, несвобідний (про голос, тон, почуття тощо).
3. Техн. Який має знижений, послаблений тиск (про газ, пару тощо).
Приклад 1:
Тут вчувався подих Європи, тільки подих млявий, придушений. Уявляю собі, як мусів виглядати цей Кісінген за мирних часів та ще в розпалі курортного сезону!
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
Сiно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить застромити всередину руку, зворушити мертве стебло i пустити з неволi придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля. Гострий колючий смiшок ворушиться у грудях у Хоми, пiдступає пiд горло.
— Самчук Улас, “Марія”