Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова придушити; насильницьке припинення, зупинення чого-небудь, позбавлення можливості розвиватися, виявлятися (про повстання, заколот, вільну думку тощо).
2. Позбавлення життя кого-небудь шляхом удушення; душення.
3. Зменшення сили, інтенсивності, активності чого-небудь (наприклад, болю, почуттів, звуку).
Приклад 1:
Після придушення повстання наприкінці липня 1768 р. був засуджений у Києві на заслання до Сибіру. Подальша доля невідома.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Це ті, що в січні 1918 року розстріляли в Києві червоний «Арсенал»… — Йдеться про придушення в січні 1918 p. збройного повстання робітників і революційних солдатів Києва проти Центральної ради. Центром повстання був завод «Арсенал».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”