Словник Української Мови
Буква
1. Сильно стиснути, перекрити доступ повітря, зробити задишку; задушити.
2. Зменшити, послабити інтенсивність чогось, змусити затихнути (про звук, почуття тощо).
3. Жорстоко припинити, силою зупинити (про повстання, виступ, вільне вираження думок тощо).
4. У ботаніці: послабити, уповільнити або зупинити розвиток рослини або її частини.
Приклад 1:
Передусім — отой вічний, незалежний від віку й обставин — ідеалізм, примат духу, якась неподоланна внутрішня романтична настроєність, що їх жодні життєві і житейські ситуації й умови не здатні придушити. Все забарвлене в такі тони — жорсткий буденний прагматизм, навіть усвідомлений як даність, ніколи не виходить на перший план, не здатен паралізувати внутрішню переконаність, подекуди майже ірраціональну, в силу добра, душевну настроєність жити добром — наперекір усьому.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Нажахана такою перспективою, авторка, з натури лояльна громадянка i патрiотка, вирiшила, що мусить придушити катастрофу в зародку, i з цiєю метою доводить до вiдома читачiв наступне. 1) Нинiшнє видання є єдиною, призначеною для друку, версiєю роману.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”