приборкання

1. Дія за значенням дієслова приборкати; набуття влади над кимось або чимось, підкорення, підпорядкування, зокрема дикої тварини, стихії тощо.

2. Результат такої дії; стан приборканого, підпорядкованого когось або чогось.

3. Перен. Обмеження, стримування, усмирення якихось сильних почуттів, прагнень, пристрастей.

Приклади вживання

Приклад 1:
Залишається, отже, що блаженство там, де приборкання пристрастей, а не їх відсутність. Хіба Павло не має своєї колючки, що шкодить йому?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |