1. Який виражає причину, причинність або вказує на причину чогось; що містить у собі причину, обумовлює щось.
2. У мовознавстві: що стосується причинних відносин між діями, явищами або вказує на них (наприклад, причинний союз, причинний зв’язок).
причинний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Володимир уважно придивився до нього і, не знайшовши в тім його питанні ніякої іронії та глуму, кисло буркнув: — Було й це… Бачу, ви знов хочете мою нудьгу ставити в причинний зв’язок з тим, що було вночі… Ну, та нехай ваша діагноза і правдива — тільки ж скажіть мені, чи можу ж я не чинити того, що чиню? Хіба ж я винен, що вряди-годи, в певні періоди, мені треба буває Амалій?..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик (True) |