Словник Української Мови
Буква
1. Щільно прикріпити, прилаштувати щось до чогось, з’єднати з чимось.
2. Прикріпити, підвісити щось до транспортного засобу для перевезення (наприклад, причепити причіп до автомобіля).
3. Перен. Нав’язати комусь щось небажане або приписати якусь провину, обвинувачення.
4. Розм. Причіплятися, чіплятися до когось з прискіпуваннями, доріканнями.
Приклад 1:
Маруся без тебе усе її бiля серця носила, а вмираючи, заповiдала причепити її тобi, як будуть її ховати… Не забувай моєї Марусi i як вона тебе вiрно до смертi любила… Не забувай нашої з батьком старостi!.. Не покинь нас… приглянь нас у немощах!..
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
А чом же би і нам по-козацьки не причепити до боку шаблі ча й не сидіти, згорнувши руки? — Козаки сидять, згорнувши руки!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”