НАСУ́ШНИК, -а, чол. 1. Той, хто добуває засоби для існування, годувальник (переважно про чоловіка, батька в сім’ї).
2. заст. Невеликий хліб або булка, яку пекли для щоденного вжитку; насущний хліб.
насушник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |