Словник Української Мови
Буква
1. Підкорити собі когось або щось, змусити слухатися, стати покірним, керованим.
2. Здолати, перемогти, взяти під контроль щось могутнє, небезпечне або важкокероване (наприклад, стихію, почуття).
3. Привчити (тварину, особливо дику) до послуху, зробити ручною.
Приклад 1:
Після чого почалися вже такі шалені радощі, такі вже котячі любощі, таке буяння темпераментів, що секретареві довелося нестерпно довго цілу кумпанійку приборкувати й заспо коювати, насправді ще більше роз’ятрюючи її.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”