Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто приблукався, пристав до когось, прийшов знезнадку; прихожий, приблудний.
2. Той, хто не має постійного місця проживання або певних занять; бродяга, волоцюга.
3. Про тварину (переважно домашню), яка загубилася або відстала від господаря та пристала до чужого господарства; безхатько, приблудний.
4. Перен. Про щось чуже, стороннє, що випадково потрапило в певне середовище або до певної колекції.
Приклад 1:
Бреде зоря — сновида і приблуда — одержаний задурно щедрий дар. [37] Ще кілька бліц-кадрів із прип’ятського intermezzo.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Найгарячіші голови, ще й не послухавши незнайомця, намагаються засвистувати його: як сміє цей самовпевнений приблуда конкурувати з їхніми трьома улюбленцями! Адже ніхто з присутніх не знає, що то сам Орфей — жива легенда музики і поезії.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
— Бач, от де й наш приблуда! — озвавсь, ласкаво смiючися, батько.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”