прозвище

1. Додаткове неофіційне ім’я, яке дається людині за якоюсь характерною рисою, особливістю зовнішності, поведінки, професії, місця походження тощо, часто замінює або доповнює її власне ім’я.

2. Умовна, часто неофіційна назва місцевості, об’єкта або явища, що відображає його характерну ознаку.

3. У системі найменувань давньоримських громадян — третій компонент повного імені (cognomen), що спочатку був індивідуальним прізвиськом, а згодом став спадковим родовим ім’ям.

Приклади вживання

Приклад 1:
Білявий, присадкуватий, молодий, досить інтелігентний Ганс, на прозвище «Коровій муж». Він колишній шуцбувдівець, вигнаний з батьківщини Гітлером, але сидів ось тут за Адольфа Гітлера й репрезентував фашизм.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |