прозріння

1. Раптове усвідомлення чогось, осягнення істини, внутрішнє осяяння, що веде до розуміння сутності явища, ситуації або самого себе.

2. У літературі та мистецтві — момент різкого зростання самосвідомості персонажа, глибокого розуміння ним життя, що є важливим елементом сюжету.

3. Застаріле або поетичне: відновлення зору, зцілення від сліпоти (пряме та переносне значення).

Приклади вживання

Приклад 1:
Отже, на тлі зомбування свідомости — спалахи прозріння і внутрішнього, хай несміливого, спротиву. До того ж, маємо химерне плетиво: з одного боку, цілком очевидна, особливо з відстані часу, невідповідність зовнішньої офіціозної фразеології її цілком полярній, подекуди аж нелюдській суті, з другого — прагнення, внутрішня готовність сприйняти цю фразеологію за чисту монету, брати слово в його буквальному розумінні, не співвідносити з реальністю, не роздираючи оболонки очевидного.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Йосиф Тризна, розповівши про хрещення, прозріння та шлюб князя, потім повторює текст свого протографа (його існування підтверджується Тверським збірником): “се же невэдуще гlютъ непрaво, ћко крести1лся єcть в ки1е3вэ. и3нні же рэша в васил1вэ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |